Стан у якому з одного боку батьки бачать, що з дитиною щось не так, помічають усі її дивацтва та суттєві відмінності від розвитку та поведінки однолітків. А з іншого боку, знаходять виправдання всьому цьому. І начебто щось роблять, відвідують фахівців, намагаються вирішити проблему... От тільки вибірково ставляться до почутої інформації. Якщо фахівець наприклад каже: "Це аутизм" батьки йдуть до іншого фахівця, і так доти, доки не почують, те, що хочуть чути.

Наприклад: "Та у Вас все добре, чудовий хлопчик, просто у нього характер такий ... і т.д" Ось тільки Ваші "хотілки" не завжди збігаються з дійсністю. Ваше небажання прийняти проблему призведе до того, що рано чи пізно Ви знайдете фахівця, який розповідатиме Вам те, що Ви хочете чути. Візьме Вашу дитину на корекцію, і буде роками працювати з нею без результату. Як кажуть: "Будь-яка примха за Ваші гроші" А потім, на виході ми отримаємо дитину, яка нічого не вміє і роки витраченого часу.

Батьки! Час у корекції це найцінніший ресурс, і на превеликий жаль він грає проти нас! Поки Ви ховаєте голову в пісок, шукаючи виправдання всьому, що відбувається - Ваша дитина втрачає дорогоцінний час.

Будь-яку проблему потрібно вирішувати, а не шукати того, хто скаже, що проблем немає. Заперечуючи дійсність Ви робите гірше тільки собі та своїй дитині.

Може, жорстко написала, але це правда!