Уявіть, заходите ви з 

дитиною в кабінет лікаря.

А вам, доброго дня, і не до вас, а до дитини: “ Чи ти б хотів, щоб наш візит відбувався у присутності батьків чи без них?”.

Опа… шо то робиться! Він/вона сказали БЕЗ!
Ви покидаєте кімнату. Дитина розповідає лікарю що турбує.
В процесі її запитують:
- Чи ти почуваєшся комфортно/в безпеці у школі?
- Чи ти почуваєшся в безпеці удома?

“ОМГ, що за дурні питання, в дитини температура 39, блювота, ангіна, висипка чи що там, виписуйте ліки, робіть свою роботу” - подумали ви.

А ні, це звичайні скринінгові питання для превенції та виявлення насильства над дитиною.
Превенції, бо дитина знатиме, що лікар саме той, до кого можна звернутись і їй повірять.
Виявлення, бо лікар якраз і має бути саме тим, хто фіксує будь-які занепокоєння щодо безпеки дитини.
Лікар, вчитель, соціальний педагог, психолог. Усі це мають робити. Для створення безпечного середовища і формування здорового суспільства.
Ні, не лише ставити діагноз на запит.
Установи, інституції, організації, куди потрапляє дитина мають вміти бачити насильство і знати як допомогти.

Словом ми 7 місяців працювали над цим курсом з Вікторія Петрова НСЗУ Національна служба здоров'я України UCU-online Центр гідності дитини УКУ
З дорогими Yuliana Maslak Yaryna Pikulytska Mariana Franko Daryna Dmytriievska

І сьогодні робимо перші кроки для превенції насильства над дітьми лікарями первинної ланки.
Майже не вірю, що це трапилось, але далі буде ще.

"Моніторинг і ведення випадків сексуального та домашнього насилля у практиці лікарів первинної ланки"! https://academy.nszu.gov.ua/course/view.php?id=175

Український католицький університет UCuniversity
World Bank Ukraine 

Бачити менше