Далеко не всі емоції та переживання ми здатні висловити словами, а інколи й узагалі розпізнати їх. Аби розпізнати їх, існує багато практик, серед яких – Арт-терапія

.

Про арт-терапію ходить кілька хибних уявлень. Перше – що ви маєте вміти малювати, аби висловлюватися за допомогою мистецтва. Насправді ж це зовсім необов’язково, а академічна освіта, навпаки, може бути шкідливою, бо тоді людина більше схильна втілювати настанови своїх учителів. У арт-терапії ніхто не буде оцінювати естетичність або майстерність ваших результатів, адже важливий сам процес: які відкриття ви зробили та що зрозуміли про себе під час заняття.

По-друге, арт-терапію часто плутають із деякими розважальними чи заспокійливими практиками. Наприклад, із книжками-розмальовками: так, вони можуть дуже подобатися й у них немає нічого поганого, але до арттерапії вони все ж не належать.

Для чого потрібна арт-терапія?

У нашому повсякденному житті арт-терапія здатна зменшити стрес і допомогти справлятися з тривожністю, краще розуміти власні бажання та емоції, підвищити впевненість у собі. Особливо вона корисна, якщо хтось не може чітко формулювати свої почуття: дітям, людям із психологічними проблемами, а також тим, хто перебуває в ізоляції від суспільства.

В окремих випадках арт-терапію застосовують у роботі з людьми, які мають психічні розлади, але такий спосіб лікування може призначити лише спеціаліст. Бачення того, хто такий арттерапевт, залежить від країни: іноді це окрема професія, подеколи – частина практики психолога, психотерапевта або психіатра.

Ось декілька технік з Арт-терапії для дітей

1. М’якість

Кому підходить? Дітям дошкільного віку.

Що потрібно? Різні види тканин чи інших матеріалів, картон або цупкий папір, клей, ножиці.

Завдання: Серед запропонованих матеріалів дитина має обрати найбільш їй приємні. Щодо тих, які викликають негативні емоції, варто запитати, чому саме вони їй не подобаються, і обов’язково вислухати пояснення. Далі зосередьтеся на комфортних матеріалах і поясніть, що з них можна створювати щось, що буде дарувати хороші почуття. Переходьте до створення колажу або іграшки з відібраних матеріалів. Дозвольте дитині самостійно вибирати, що це має бути, – дорослому потрібно лише заохочувати або уточнювати. Ця вправа спрямована на те, щоб дитина вчилася вибудовувати власні кордони.

2. Будуємо безпечне місце

Кому підходить? Дітям молодшого і середнього шкільного віку.

Що потрібно? Картон, коробки, старі шпалери чи тканини, фарби, кольорові олівці, ножиці, клей. А також усе, що можна використати для декору.

Завдання: Дитині потрібно уявити, яке на вигляд її ідеальне місце, де вона почувається в безпеці. Особливо варто зосередитися на емоціях, які воно викликає: чи є там місце для другої людини, чи можуть бачити дитину в цьому місці люди ззовні, чи потрапляє туди світло або звуки. Потім з матеріалів, які є у наявності, дитина має спробувати візуалізувати таке місце.

Цю вправу слід виконувати для відчуття контролю над тим, що є навколо нас.

3. Поштові листівки

Кому підходить? Без обмежень у віці.

Що потрібно? Роздрукуйте або розкреслість листівку за схожим макетом. Зворотний бік має бути порожнім.

Завдання: Якщо дитина почувається засмученою або розгубленою, попросіть її подумати над власними почуттями та запропонуйте таку листівку. На чистому звороті потрібно намалювати відчуття ситуації – без жодних обмежень у форматі. Після цього дитині слід перевернути листівку на інший бік і відповісти на запитання: «Що я сказав/-ла б іншій людині, яка опинилася в цій ситуації?». І коротко записати це у вигляді листа комусь незнайомому. Така вправа допомагає утворити дистанцію між собою та проблемою та усвідомити, що саме спричинило біль або переживання.

Хоча насправді вона буде корисна не тільки дітям – для дорослих це також може бути способом подивитися на обставини збоку.